БУЛІНГ У ШКОЛІ
ЩО ТАКЕ БУЛІНГ? ПРОФІЛАКТИКА ВИНИКНЕННЯ ТА ПОДОЛАННЯ ПРОЯВІВ БУЛІНГУ В ДИТЯЧОМУ СЕРЕДОВИЩІ
(тренінгові заняття для керівників МО класних керівників)
Мета: ознайомити учасників із поняттям «булінг», визначити ознаки жертв цькувань і методами профілактики виникнення та подолання проявів булінгу. Обладнання та ресурси: мультимедійний проектор, презентація у форматі PowerPoint, аркуші з клейовою стрічкою, фліп-чарт, папір формату А4, маркери, ручки, фломастери, рулон шпалер, олівці, лінійки.
ХІД ЗАХОДУ
ВПРАВА «МІНЯЮТЬСЯ МІСЦЯМИ…»
Мета: активізувати учасників групи, створити неформальну, невимушену атмосферу, підвести до теми заходу.
Учасники сидять у колі. Ведуча називає певне твердження, учасники міняються місцями, якщо воно їх стосується. Наприклад, міняються місцями ті:
у кого сьогодні хороший настрій;
хто сьогодні у джинсах;
хто народився взимку;
хто любить, коли йде сніг;
хто любить добре розважитись;
хто любить перебувати в центрі уваги;
той, у кого є справжні друзі; хто вважає, що його не розуміють;
хто буває незадоволений собою;
ВПРАВА «Я ОБРАЖАЮСЬ, КОЛИ…»
Мета: надати можливість учасникам висловити внутрішні переживання.
По колу кожен учасник закінчує речення.
Обговорення — визначення найчастіших ситуацій, які викликають образу, причини образ і способи звільнення від них. Оголошення теми і мети заходу.
ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЛОК
Чомусь явище цькування, яке ще можна назвати новомодним словом «булінг», вважають у нашому суспільстві абсолютно нормальною, навіть звичною справою, надто серед дітей і молоді. При цьому навіть дорослі та, здавалося б, розумні люди часто звинувачують у тому, що відбувається, не ката, а жертву: «Що, відсіч не можеш дати?». Утім, мало хто уявляє, які насправді руйнівні наслідки має булінг.Згідно з результатами різних опитувань біль шість дітей і підлітків стверджують, що в їхніх школах існує булінг (усілякі знущання, цькування та залякування). Один такий шкільний розбишака здатний перетворити на справжній жах похід дитини на автобусну зупинку або її велику перерву у школі. Знущання можуть залишити глибокі емоційні рубці на все життя. А в екстремальних ситуаціях вони можуть завершитись погрозами насильства, псування майна або серйозними тілесними пошкодженнями. Булінг (шкільне цькування) — це навмисне знущання фізичним, вербальним або психологічним способом. Воно може варіювати від ударів, штовхань, лайки, погроз і насмішок до вимагання грошей і цінного майна. Деякі діти знущаються, уникають, ігнорують інших і поширюють про них неправдиві чутки. Інші використовують електронну пошту, чати, миттєві повідомлення, соціальні мережі й текстові повідомлення, щоб насміхатись над іншими або кривдити їхні почуття. Чому ж тоді ми спокійнісінько дозволяємо учителям чи одноліткам моральне насилля над дітьми? Існує три основні причини цього:
1) свідчення сексуального та фізичного насилля можуть бути задокументовані, і цим видам на- сильства присвячені окремі статті Карного кодексу. Закон розуміє усю серйозність подібно- го — тож розуміють її і батьки. Про емоційне ж насильство не йдеться в Карному кодексі, тож його легко переплутати з «мотивуванням підлеглих» — це особливості нашої системи освіти; 2) часто булінг не виявляють вчасно, адже з боку вчителів його легко помилково прийняти за відданість роботі та вимогливість. Батьки довіряють авторитету вчителів, оскільки пере- конані: педагоги знають, що насправді є корисним для дітей;
3) в підґрунті психіатричних і психологічних обстежень перебувають бесіди, емоції та життє- вий досвід. Неможливо надати незаперечні докази того, що дитині завдають серйозної шкоди.
ВПРАВА «ЗІМ’ЯТИЙ ПАПІРЕЦЬ» Мета: акцентувати увагу учасників на серйозності наслідків, заподіяних жертві цькувань, знущань, залякувань.
Ведуча показує учасникам папірець, із яким проводить такі маніпуляції: спочатку зіжмакає його, а потім розгладжує. Ставить запитання : Чи можливо цей папірець зробити таким са- мим рівним і гладеньким, яким він був спочатку? Чому неможливо повернути йому попередньої форми? Висновок. «Зім’ятий папірець» показує, якої непоправної шкоди можна завдати особистості, якщо ображати її, знущатись над нею.
РОБОТА В ГРУПАХ «ХТО МОЖЕ СТАТИ ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ?»
Мета: визначити основні характеристики, поведінку та зовнішні ознаки, тих, хто може стати жертвою булінгу з боку вчителя, учнів, батьків.
Учасники об’єднуються в декілька груп. Ведуча пропонує скласти списки тих, хто може стати жертвою булінгу вчителя, учнів, батьків. Презентація. Обговорення.
ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЛОК «ЯК І ЧОМУ ЦЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ?»
Тривалі психологічні, психіатричні та сучасні неврологічні дослідження підтверджують, що емоційне насилля може завдати серйозної шкоди. За допомогою томографії було з’ясовано, якої фізичної шкоди завдає цькування, нехай не тілу, але мозкові. Синці сходять, зламані кістки зростаються, але емоційне насилля може залишити на мозку сліди, що не зійдуть ніколи. Майже у всіх неврологічних дослідженнях розглядають цькування однолітків однолітками: дитини дітьми на дитячому майданчику або дорослого дорослим на робочому місці. Але ж у підґрунті знущання завжди перебуває нерівність сил, а найбільш нерівні сили дорослої людини і дитини, особливо вчителя та учня — коли один, молодший і слабший, зобов’язаний повністю підкорюватися іншому. Дорослі, яким надане право навчати, отримують також владу над теперішнім і майбутнім дитини. Іноді (хоча і не надто часто) булінгом можуть займатися педагоги.
П’ЯТЬ МІФІВ ПРО БУЛІНГ
Стан речей не покращиться, доки ми продовжуватимемо плутати знущання з виховними методами, що підуть дитині лише на користь. У цьому контексті, говорячи саме про підлітків, розглянемо міфи про цькування, в які всі ще вірять у системі шкільної освіти.
Перший міф. Підлітки — це майже дорослі, і цькування загартовує їхній характер Підлітки схожі на дорослих лише фізично, а от щодо головного мозку — все навпаки. Мозок підлітка перебуває на стадії активного розвитку, що робить його так само слабким і уразливим, як мозок новонародженої дитини. Ризик розвитку психічного розладу внаслідок такої грубої поведінки у дворічного малюка та підлітка однаково високий, бо їхній мозок функціонує однаково.
Другий міф. Цькування — це прояв любові, що робить дітей сильнішими Насправді залякування спричиняє стресову реакцію, під час якої в мозку вивільняється кортизол. А цей гормон безпосередньо пов’язаний із депресією, психічним захворюванням, що також набуває масштабів епідемії серед підлітків. Булінг може залишити слід назавжди, адже він впливає на гормони, руйнує зв’язки між клітинами моз- ку та перешкоджає утворенню нових нейронів. Жодне з цих явищ не зробить дитину сильнішою, розумнішою, не сприятиме розвитку спортивних чи художніх талантів. Єдиним наслідком буде постійне погіршення стану мозку. Третій міф. Емоційне насильство не таке сер- йозне, як фізичне або сексуальне Цькування залишає справжні «неврологічні рубці» на мозку, які можна побачити за допомогою томографії. І науковці були просто вражені тим, наскільки ці зміни в мозку схожі на зміни в мозку дітей, які стали жертвами фізичного чи сексуального насильства в ранньому дитинстві. Тож батькам, які вважають, що вчителі просто зобов’язані кричати, лаятися, зачіпати за живе, ігнорувати та постійно засуджувати вихованців, — бо все це нібито мотивує дітей — варто пам’ятати, що підтримувати такого вчителя — все одно, що підтримувати маніяка-ґвалтівника. Установлено, що мозок людини, над якою відверто насміхаються, реагує точнісінько так само, як мозок людини, що отримує опік шкіри.
Четвертий міф. Булінг — невід’ємний етап дорослішання Очевидно те, що позитивне, сприятливе се- редовище дозволяє підліткам розкриватися і бути щасливими, а «токсичне» середовище змушує їх страждати, сильно та постійно. Цькування не закінчується із закінченням школи. Зміни у мозку є довготривалими, а емоційні шрами можуть залишитись на все життя. Тож учені стверджують, що вкрай важливо якнайшвидше зупиняти будь-які спроби цькування, де б вони не виникали — бо наслідки катастрофічно швидко стають невідворотними.
П’ятий міф. Учні та спортсмени здатні ре- алізовувати увесь свій потенціал лише за умов цькування Клітини мозку, сформовані в дитинстві, працюють і в підлітковому віці, утворюють нові з’єднання, а невикористані — поступово відми- рають. Отже, підлітковий вік є вирішальним для формування або руйнування інтелекту людини. Саме тому потрапляння кортизолу в мозок під час цькування є настільки руйнівним: він пошкоджує мозкові структури, які впливають на здат- ність навчатися, пам’ять, концентрацію і прий- няття рішень.
Таким чином, режим цькування, запроваджений учителем або тренером, ніколи не дозволить дітям реалізувати свій потенціал повністю. Навпаки, він завдасть їм серйозної та тривалої шкоди. ОКРІМ МІФІВ Батьки, вчителі, шкільна адміністрація та законодавці повинні об’єднатися, щоб захистити найбільш уразливі групи населення від будь- яких видів жорстокої поведінки, зокрема, й від емоційного насильства або цькування з боку дорослих. Немає сенсу в тому, щоб захищати наших дітей від двох видів насильства й за- плющувати при цьому очі на третій, не менш руйнівний вид. Але якщо цькування з боку вчителів все ще є швидше винятком, то цькування дітей одноліт- ками нікого не дивує. Епідемія цькування не зупи- ниться, доки ми самі не зупинимо її. Але просто визнати проблему замало, потрібно ще й невпин- но боротися з нею. Ця боротьба потребує часу, сил і справжнього бажання змінити те, що відбуваєть- ся в наших школах (та часто й у родинах також). Тож що вже зараз може зробити кожен учитель, щоб, попри те, якою складною є ситуація, виховати зовсім нове покоління — людей, для яких булінг є неприйнятною, а головне — незвичною справою?
Комментариев нет:
Отправить комментарий